Екклезіястова, глава 6
1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми: 2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!... 3 Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!... 4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його, 5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!... 6 А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде? 7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються. 8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? 9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру... 10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього, 11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини? 12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?
