Ісаї, глава 2
1 Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: 2 І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. 3 І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. 4 І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! 5 Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому! 6 Бо Ти був покинув народа Свого, дім Яковів, бо повні безладдя зо сходу вони, та ворожбитів, немов филистимляни, і накладають із дітьми чужинців. 7 І наповнився край його сріблом та золотом, і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми, і немає кінця колесницям його. 8 І наповнився край його ідолами, він кланяється ділу рук своїх, тому, що зробили були його пальці, 9 і поклонилась людина, і чоловік упокорився... А Ти їм не даруй! 10 Іди в скелю, і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі! 11 Горді очі людини поникнуть, і буде обнижена людська високість, і буде високим Сам тільки Господь того дня! 12 Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, і понижене буде воно, 13 і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби, 14 і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені, 15 і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі, 16 і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо! 17 І понизиться гордість людини, й обнижена буде високість людей, і буде високим Сам тільки Господь того дня, 18 а божища зовсім минуться! 19 І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі! 20 Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам, 21 щоб піти у печери й розщілини скельні від страху Господнього і від слави величчя Його, коли прийде Він острах збудити на землі! 22 Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати?
