Захарія, глава 4
1 І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його. 2 І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його. 3 І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її. 4 І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане? 5 І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане! 6 І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. 7 Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому! 8 І було мені слово Господнє таке: 9 Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас. 10 Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі. 11 І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його? 12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото? 13 І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане! 14 І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.
