Матвія, глава 14
1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, 2 і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... 3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. 4 Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! 5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. 6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. 7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. 8 А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... 9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. 10 І послав стяти Івана в в'язниці. 11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... 12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. 13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. 14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. 15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. 16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! 17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. 18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. 19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. 20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... 21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. 22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. 23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. 24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. 25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. 26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... 27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! 28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. 29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. 30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... 31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? 32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. 33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! 34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. 35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. 36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
