Дії апостолів, глава 14
1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували. 2 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів. 3 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками. 4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів. 5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити, 6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні, 7 і Євангелію там звіщали. 8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. 9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, 10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав... 11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!... 12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. 13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів. 14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи 15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. 16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, 17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші. 18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов. 19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він... 20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію. 21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію, 22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство. 23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. 24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію; 25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли, 26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили. 27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам. 28 І перебували вони немалий час із учнями.
