Матвія, глава 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: 2 Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. 3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? 4 Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре. 5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, 6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. 7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: 8 Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! 9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей... 10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! 11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. 12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? 13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. 14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть... 15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. 16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? 17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? 18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. 19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. 20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини! 21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. 22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! 23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! 24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... 25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! 26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... 27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. 28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. 29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там. 30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх. 31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого! 32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі. 33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок. 35 І Він ізвелів на землі посідати народові. 36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові. 37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних... 38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. 39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.
