Йова, глава 6
1 А Йов відповів та й сказав: 2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, 3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!... 4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене... 5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні? 6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця? 7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі... 8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! 9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав, 10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... 11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? 12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне? 13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене? 14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... 15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони, 16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг. 17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого. 18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають. 19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них. 20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились. 21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались! 22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене, 23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть? 24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені... 25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас? 26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного, 27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!... 28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди. 29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда! 30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
