Приповістей, глава 4
1 Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму, 2 бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте, 3 бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї. 4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи! 5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, 6 не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати! 7 Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! 8 Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: 9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! 10 Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя, 11 дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: 12 коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! 13 Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє! 14 На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, 15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, 16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!... 17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають. 18 А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня! 19 Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться... 20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили! 21 Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! 22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. 23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. 24 Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ. 25 Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують. 26 Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої: 27 не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!
