Екклезіястова, глава 5
1 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла! 2 Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої! 3 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого. 4 Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни! 5 Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! 6 Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити? 7 Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога! 8 Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній. 9 І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє. 10 Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! 11 Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його? 12 Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає. 13 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, 14 і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці: 15 як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!... 16 І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер? 17 А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті... 18 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її! 19 Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! 20 Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
