Йова, глава 9
1 А Йов відповів та й сказав: 2 Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? 3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... 4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? 5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. 6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. 7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. 8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, 9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. 10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... 11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... 12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? 13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, 14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, 15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? 16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, 17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... 18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. 19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? 20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... 21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я... 22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... 23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... 24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто? 25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, 26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... 27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, 28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... 29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? 30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, 31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... 32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, 33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... 34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, 35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...
